На другому етапі реформи 12 липня 1810 був затверджений підготовлений М. М. Сперанським маніфест «Про розподіл державних справ на особливі управління», 25 червня 1811 — «Загальна установа міністерств».
Основні положення реформ були розроблені військовим міністром Д. А. Мілютіним, на його ім'я часто називається Мілютінською реформою. Їх можна умовно поділити на дві частини: організаційні та технологічні.
Олександр I доручив М. М. Сперанського підготувати проект реформ.
указом Олександра I був заснований вищий дорадчий орган при государі — Неодмінна рада. Спочатку до складу Ради увійшли дванадцять осіб – керівники найважливіших державних установ та довірені особи молодого правителя (генерал-фельдмаршал граф Н. І. Салтиков, генерал-прокурор Д. А.).